Не замінює саму книжку, але дає розуміння про що вона, містить також і мої думки. Якщо «зачепить» - дуже рекомендую прочитати книгу повністю, таки не дарма це світовий бестселлер…

Важливі узагальнення.

Зсередини назовні.

Шукай відповіді в собі. Світ такий яким ми його сприймаємо. І щоб змінити щось – змінюй себе або своє відношення.  Хоча б тому, що себе змінити значно легше ніж навколишній світ J

Якщо ти керівник і твої люди погано працюють спершу подивись чи ти все правильно робиш (відносишся до людей і т.д.)

Спершу потрібно визначитись з парадигмами в яких ми живемо і навчитись їх змінювати. Парадигми в цьому розумінні це дуже схематичні карти за якими ми сприймаємо навколишній світ. В більшості ми навіть не усвідомлюємо що користуємось ними. Але вони визначально впливають на наше життя. Наприклад, колись вважали що земля є центром всесвіту і сонце рухається навколо неї. Вміння змінити парадигму, подивитись на проблему з різних точок зору і побачити картину повністю – надзвичайно важливе.

Ефективні люди вибудовують свої парадигми орієнтуючись на принципи-маяки (природні закони)

Чесність (з якої постає рівність і справедливість)

Цілісність і щирість (основа довіри)

Гідність

Служіння (ідея власного внеску в розвиток суспільства)

Прагнення до досконалості

Принцип потенціалу (в кожній людині є потенціал, потрібно його побачити і розвивати)

«з середини назовні» означає що потрібно починати з себе з своїх парадигм, свого характеру, мотивів.

Загальний огляд

Звичка тут – це поєднання Знання, Уміння і Бажання.

Розвиток людини від залежності через перших три звички приватної перемоги («Проактивність», «Починай з думкою про мету», «Насамперед - найважливіше») до незалежності.

А від незалежності через наступних три звички («Мислення виграш-виграш», «спочатку зрозумій сам, потім чекай розуміння», «створюй синергію») до взаємозалежності тобто можливості бути успішним та ефективним в суспільстві.

А не дає зменшити твою ефективність сьома звичка – «Гостри пилку» - тобто самовдосконалюйся.

Принцип балансу П/ПМ – де П – продуктивність в досяганні результату, а ПМ – продуктивні можливості («виробничі потужності»). Суть принципу якщо весь час тільки по максимуму використовувати ПМ то якийсь час будеш показувати чудові результати, але з часом ПМ –перестане ефективно працювати і результати падатимуть. Або навпаки якщо весь час вкладати в ПМ, але не використовувати їх на повну потужність то теж не матимеш результатів. Тому й важливий баланс. 

 

Приватна перемога

Звичка перша

Будь проактивним!

В тварин та часто в багатьох людей поведінка будується за принципом

«Стимул» викликає «реакцію».

Але людина завдяки самоусвідомленню, має свободу вибору реакції.

Тобто проактивна людина на стимул відповідає усвідомленою реакцією, бере на себе відповідальність за свій вибір.

«Ніхто не може образити вас без вашої згоди». Болю нам завдають не самі події а наша реакція на них. Ну звичайно крім тих випадків коли фізично «дали по морді». Та в цьому випадку фізичний біль зазвичай значно менший «душевного» який залежить якраз від нашого сприйняття.  

Проактивна людина – ініціативна людина. Не тільки усвідомлено реагувати на обставини а старатись створювати необхідні обставини.

Якщо я не можу вплинути на ситуацію, я точно можу продумано відреагувати або просто змінити своє ставлення до неї. 

Реактивні люди кажуть: Я нічого не можу вдіяти. Я такий як є. Я мушу це робити. Я повинен. Він мене до сказу доводить.

Проактивні: я буду. Я обираю. Я надаю перевагу. Я вирішив. Я можу. Розгляньмо наші альтернативи.

Коло турбот і коло впливу.  Коло турбот це перелік тих речей які нас цікавлять від оцінок сина до співвідношення державного боргу до ВВП. У великому колі турбот є менше коло впливу тобто це ті речі на які ми маємо визначальний вплив або досить суттєвий. Наприклад на оцінки сина чи наш сімейний дохід. Реактивні люди більше часу витрачають на коло турбот, а проактивні на коло впливу таким чином розширюючи його.

«Господи дай мені хоробрість, щоб змінити те що я можу й повинен змінити, щоб прийняти те чого я змінити не можу і мудрість щоб їх розрізняти».

Проактивні люди теж помиляються, але вони не жалкують, не шукають собі виправдання, а вчаться на своїх помилках.

Брати на себе зобов’язання (давати обіцянки) і виконувати їх – вияв проактивності, та основа для розвитку базових навичок ефективності.

Звичка 1 проголошує «Ти творець. Ти відповідальний за своє життя». Навіть якщо в тебе було погане виховання ти можеш змінитись.

Поради щодо застосування

  1. Протягом дня прислухайтесь до свого мовлення оточуючих. Звертайте увагу на реактивні слова «якби ж то», «я не можу», «я повинен».
  2. Уявіть собі ситуацію в яку можете потрапити ближчим часом, в якій з попереднього досвід реагували реактивно. Подумайте які є варіанти проактивного реагування? Уявіть що реагуєте проактивно. Дайте собі обіцянку користуватись своїм правом вибору реакції.
  3. Оберіть проблему зі свого життя. З’ясуйте як можете вплинути на неї – прямо, непрямо, ніяк. Визначте який перший крок у вашому «колі впливу ви можете зробити щоб розв’язати проблему, зробіть цей крок.
  4. Спробуйте провести тридцятиденну перевірку проактивності. Стежте за змінами у своєму колі впливу.

 

Звичка друга

«Починай з думкою про мету»

Уявіть що ви потрапили на свій похорон і над вашим тілом виголошують промови, родичі, друзі, колеги, сусіди чи члени вашої церковної громади. Щоб ви хотіли почути від них?  Це і є вашими орієнтирами в житті, Ваша особиста формула успіху. І починаючи кожну справу ви можете звірятись з ними.

Все створюється двічі. Спочатку як задум потім як матеріальне втілення.

Якщо ви не плануєте свого життя не ставите перед собою цілі, то швидше за все хтось це робить за вас.  І ви просто допомагаєте комусь досягати їх цілей, живете за їхніми сценаріями.

Звичка №2 це про лідерство. Лідерство і керування це два етапи творіння. Про керування буде звичка №3. Керування відповідає за те як ми дійдемо до мети (як нам це максимально ефективно зробити). А лідерство – відповідає за напрямок руху, мету. Часто люди потрапляють в пастки керування, зосереджуються на тому щоб робити все правильно і ефективно, забуваючи навіщо це все, не звіряючись з кінцевою метою.

Уява і совість разом з самоусвідомленням дають нам можливість змінити неправильні сценарії за якими ми живемо на ті які вестимуть нас до наших правильних цілей.

Почати можна з розробки власної програмної заяви (філософії свого життя) де записати яким хочете бути (характер), що хочете робити (внески і здобутки) та відобразити цінності і принципи на яких повинен базуватись ваш спосіб життя. (Гарні приклади в книжці). Програмна заява це не місія чи кінцева мета, це швидше набір за допомогою якого потім можна буде сформулювати свою місію. Або якщо хочете розшифровка місії на конкретних життєвих прикладах. «допомагатиму дітям бути самостійними», «сам не брехатиму і не терпітиму брехні» «не матиму шкідливих звичок».

І обов’язково починаєм з самого центру нашого кола впливу де є наші основні парадигми через які ми дивимось на світ. Аналізуємо наскільки вони відповідають принципам і реальності. Аналізуємо свої таланти та за допомогою уяви визначаємо ціль. Тут наші зусилля дають найкращі результати.

Те що перебуває в центрі нашого життя і буде джерелом Впевненості, Чітких орієнтирів, Сили і Мудрості.

Альтернативні центри.

Чоловік/жінка, сім’я, друг/ворог, церква, гроші, робота, задоволення та ін.

Практична робота спробувати визначити свій центр. Можна спробувати зробити це проаналізувавши свою поведінку в якомусь випадку. Наприклад коли вас просять лишитись на роботі понаднормово, а у вас були плани піти на концерт з дружиною.

Потрібно щоб в центрі були принципи!

Практична робота – написати свою програмну заяву, особисту конституцію. Щоб її написати потрібно добре проаналізувати власні бажання, нахили, можливості, згадати що ви хочете почути на власному похороні. Ця робота може тягнутись місяцями і роками, до неї потрібно часто повертатись і коригувати. Але вона стане критерієм оцінки всього в вашому житті.

Аналогія з ІТ. Перша звичка каже: «Ти програміст». Друга : «Напиши програму».

Щоб зрозуміти що насправді ти хочеш зробити в житті. Добре працює вправа з розширення перспективи. Наприклад в сімейному житті можна уявити разом з дружиною своє золоте весілля. Можна самому написати прощальну промову на свій похорон. Уявити що жити вам лишилось всього декілька місяців і виписати що ви хочете встигнути за цей час, можливо тоді проявляться головні речі для вас.

Питання в чому сенс життя, стане більш прикладним. Завдяки програмній заяві ви зможете собі відповісти в чому сенс вашого життя.

В програмній заяві використовуємо візуалізацію і афірмацію. Афірмація це опис що і як я маю робити. Вона повинна бути особиста, позитивна, складена в теперішньому часі, візуальна і емоційна.

Наприклад: «Мені дуже приємно (емоція) що я (особисте) реагую (теперішній час) мудро, твердо, з любов’ю і контролюю себе (позитив), коли мої діти не слухаються.»

Для максимального ефекту це потрібно детально візуалізувати в своїй уяві.

Афірмацію та візуалізацію можна використовувати кожного разу коли готуєшся до важливого моменту в житті. Від ділових зустрічей, до спорту і кохання.

Щоб було легше писати програмну заяву можна розділити її на окремі ролі і цілі (робота, сім’я, громадська активінсть і т.д.)

Звичка 2 це перший уявний етап творіння.

Поради щодо застосування

  1. Запишіть враження, які мали під час візуалізації свого похорону. Можна в табличці по ролях.
  2. Запишіть свої ролі так як їх бачите. Чи задоволені ви цим віддзеркаленням свого життя?
  3. Напишіть перший драфт своєї програмної заяви.
  4. Почніть збирати колекцію нотаток, ідей, цитат для своєї програмної заяви.
  5. Намітьте собі проект для реалізації в найближчому майбутньому. Запишіть бажані результати і дії що повинні привести до них.
  6. Поділіться принципами звички 2 зі своєю сім’єю (колегами) і запропонуйте разом почати писати програмну заяву сім’ї чи організації.

 

Звичка 3

Насамперед - найважливіше!

Звичка 3 це другий етап творіння – фізичне створення. Це самоменджмент. Де менеджмент це розбирання на частини, аналіз, упорядкування, специфічне застосування, обмежений в часі аспект ефективного самокерування. Неможливий без «вільної волі». Воля це здатність робити вибір, приймати рішення і діяти відповідно до нього. Не бути пасивним об’єктом, а проактивно виконувати свій план.

Воля дає нам цілісність. Цілісність це здатність давати собі обіцянки і виконувати їх, чесність у власних очах, квінтесенція проактивного зростання.

Ефективне керування - це розставляння пріоритетів, та дисципліна виконання поставлених завдань.

«Успішна людина має звичку робити те, чого невдахи робити не люблять.»  І не тому що це їм подобається, а тому що вони підпорядковують почуття своєму завданню. А це можливо якщо відпрацював першу і другу звички.

Тайм-менеджмент про пріоритети. «Упорядкуй пріоритети і дій згідно з ними».  Завдання організувати не час а себе. Пропонується концентруватись не на речах і часі, а на поліпшені стосунків та досягненні результатів.

Матрицю тайм-менеджменту  Терміново-нетерміново/важливо-неважливо ніхто не відміняв J просто потрібно правильно виставляти пріоритети.

Більшість людей живе в квадраті важливо/терміново і терміново/неважливо, тому що термінові справи самі нагадують про себе. А ще багато періодично тікають від них в квадрат неважливо/нетерміново  де просто йде імітація роботи, зайнятості.  Більшість, на жаль, мало займаються тими справами які не термінові але важливі, а якраз ті хто це робить мають найбільше шансів досягти успіху.  Якщо ними займатись то вони не переходитимуть в розряд термінових, а неважливими справами взагалі можна не займатись.

Якщо це все очевидно чому так мало людей реально приділяє увагу і час сектору 2 (важливо/нетерміново) відповідь проста. Вони не мають добре розвинених 1 та 2 звичок. Тобто вони не проактивні та не мають чіткого життєвого плану і пріоритетів.

Критерії для інструменту тайм-менеджменту для поступового переходу в сектор 2

Послідовність, Рівновага, Зосередженість на секторі 2, Людський вимір, Гнучкість, Портативність.

Треба щоб там були записані і програмна заява і ролі і цілі як короткострокові так і довгострокові.

Потрібно дотримуватись рівноваги між сферами життя цілями, ролями і т.д.

Планувати детальніше не тільки наступний день а й тиждень, це дозволить вписати справи з другого сектору.

Люди і стосунки зазвичай важливіші за справи, тому варто посувати справи в графіку заради людей.

Гнучкість це графік для вас, а не ви для графіку.

Організація за сектором 2 складається з 4 головних занять:

  1. Ідентифікація ролей. Потрібно записати свої ролі на наступний тиждень (Чоловік, Батько, Керівник відділу продажів, відповідальний за СММ в ГО «Просвіта» і т.д.)
  2. Вибір цілей. Хоча б по 1-2 на кожну роль.
  3. Планування. Розплановуємо роботу по досягненню цілей на тиждень, приділяючи увагу також самовдосконаленню.
  4. Щоденна адаптація.

Звичка 1 каже «ти програміст», Звичка 2: «Напиши програму!», Звичка 3 «Запусти програму. Реалізуй її!».

Тижневе планування 4 покоління (по Кові) дає більше свободи. При виконнанні плану Ви можете його коригувати щоденно. І протягом дня щоб пам’ятати і досягати своїх пріоритетних цілей за програмною заявою. Проріджуючи рутину не «завалюючи» роботу чи відносини з близькими чи колегами.

Щоб більше зробити – делегуйте. Але не пасивно а активно.

Активне делегування включає порозуміння у 5 сферах:

  1. Бажані результати
  2. Вказівки (параметри в яких потрібно працювати і поради як не треба робити бо вже пробували та інші підводні камен).
  3. Ресурси.
  4. Звітність і критерії оцінювання результатів.
  5. Наслідки. І що йому буде за успіх і невдачу.

Для зрілих людей потрібно менше вказівок та обмежень. Для незрілих більше.

Поради щодо застосування

  1. Визначте 1 дійсно важливе завдання із сектора 2 яке ви занедбали. Запишіть його і пообіцяйте собі виконати.
  2. Намалюйте матрицю тайм-менеджменту й спробуйте визначити який відсоток часу ви в якому секторі проводите. Потім 3 дні ведіть облік часу. Наскільки були точними ваші попередні оцінки? Що потрібно змінити?
  3. Зробіть список обов’язків які могли б делегувати і людей кому делегувати. Що треба щоб почати це робити?
  4. Заплануйте свій наступний тиждень за системою Кові. По закінченні тижня оцініть як справились.
  5. Пообіцяйте собі організовувати свій час потижнево і виділіть час на плануваня.
  6. Зробіть собі органайзер Кові.

 

 

Публічна перемога

Парадигми взаємозалежності.

Депозити в банку емоцій (взаємостосунків). Щоб була довіра потрібно весь час поповнювати депозит. Кредит довіри це звідси.

6 основних депозитів.

  1. Розуміння. Без розуміння людини неможливо налагодити стосунки.
  2. Увага до дрібниць. В стосунках дрібниці не дрібниці…
  3. Дотримання обіцянок.
  4. Прояснення очікувань. Часом людині видається що не обов’язково проговорювати усі свої очікування, що вас і так повинні розуміти, бо це ж очевидно… Насправді те, що очевидно вам зовсім не очевидно іншим. «Помий підлогу». Для мами очевидно що спершу потрібно її підмести, а от сину це може бути зовсім не очевидно :-).
  5. Демонстрація власної цілісності. Цілісність – це здатність приводити реальність у відповідність до наших слів. Тобто бути чесним, виконувати обіцянки і відповідати очікуванням. Не говорити погано про відсутніх, не видавати чужі секрети і т.д. Що поза очі те й в очі.
  6. Щире вибачення.

Часом набагато важче знайти порозуміння, заслужити повагу, довіру однієї людини ніж великого колективу. Генсек ООН Гаммаршельд казав: «Набагато шляхетніше присвятити себе повністю одній людині ніж ревно й безупинно боротися за спасіння мас».

 

Звичка 4

Мислення «Виграш/виграш»

Є 6 парадигм взаємодії між людьми і це не техніки це філософії взаємодії:

  1. Виграш/виграш
  2. Виграш/програш
  3. Програш/виграш
  4. Програш/програш
  5. Виграш
  6. Виграш/виграш або не домовлятись.

5 аспектів принципу «виграш/виграш»

Починаючи з «Характеру» до «Стосунків» з яких випливають «Домовленості» це все проходить як «Процес» в «Допоміжних системах».

Характер повинен мати:

Цілісність,

Зрілість (баланс між хоробрістю і розважливістю), Емоційна зрілість – здатність висловлювати свої власні почуття й переживання, зважаючи на думки й почуття інших.

 Ментальність достатку. Тобто парадигма що всього вистачить усім.

Стосунки повинні бути довірливими, без кредиту довіри дуже важко вести переговори в парадигмі «виграш/виграш» особливо якщо опонент звик жити в «виграш/програш». Тобто бажано спочатку наповнити депозит довіри і налагодити стосунки.

Угоди випливають із стосунків.

  Як і в делегуванні домовленості за принципом «виграш/виграш» мають 5 елементів:

  1. Бажані результати (не методи) – визначають що потрібно зробити й коли.
  2. Вказівки це параметри (принципи, політика тощо) в межах яких треба досягнути результатів.
  3. Ресурси. Людська, фінансова, технічна й організаційна підтримка.
  4. Звітність – стандарти виконання й час оцінювання.
  5. Наслідки (хороші й погані, природні й логічні) – те, що станеться в результаті оцінювання.

Приклади.

Підготовка менеджерів за принципом виграш/виграш.  Замість стандартного процесу навчання з орієнтацією на процес, людям поставили чіткі завдання, описали яких критеріїв вони повинні досягти, замотивували і дали можливість і ресурси самим організовувати своє навчання. Це дало змогу скоротити час навчання з 6 місяців до 5 тижнів. Результат - виграш компанії і виграш стажерів.

Робочі угоди за принципом «виграш/виграш» як в делегуванні, мають ті ж самі 5 елементів. Головне це націленість на результат, також можна спільно виробити критерії оцінювання, та просити підлеглих щоб вони самі себе оцінювали та надсилали звіти. Керівник в такому випадку перетворюється на помічника.

Є 4 різновиди наслідків які можуть контролювати керівники чи батьки: фінансові (прибутки, премії, штрафи), психологічні (визнання, схвалення, повага, довіра чи втрата чогось з них), можливості (навчання, розвиток, інтерес та ін. пільги) і відповідальність (може збільшуватись чи зменшуватись).

Я мав таку угоду націлену на результат коли був керівником проекту із спеціалістом зі збуту. Вона (керівниця відділу) сама визначала, коли їй приходити на роботу (домовились про один день на тиждень для звітності, нарад і вирішення поточних питань з іншими відділами). Результат вона забезпечувала. Коли я пішов новий керівник «наїхав на неї щоб ходила на роботу щодня і повний день, так як отримує повну зарплату,(хотіли від неї видимість процесу роботи) вона звільнилась і щоб виконувати всю роботу яку робила вона (забезпечити ті ж результати) прийшлось найняти 3 людей… Щоб досягати результатів не треба «ходити на роботу» потрібно «працювати».

Системність

Принцип «виграш/виграш» може працювати лише в організаціях де його підтримують системно (починаючи від систем мотивації, навчання, планування, інформування і т.д.). Важко налагодити співпрацю і ввести систему «виграш/виграш» в колективі де мотивація зав’язана на особистих перемогах і порівнянні працівників з колегами. Наприклад за найкращі показники продажів – путівка на Бермуди.

Процеси

Не можна сказати «Ти думатимеш про «виграш/виграш» подобається тобі це чи ні!». Переговори пропонується вести не позиційним методом а принциповим. Тобто зосереджуватись на інтересах,  а не на позиціях, відділяти особистості від проблем, наполягати на об’єктивних критеріях (зовнішніх стандартах чи принципах) на які погоджуються обидві сторони.

Технологічно це можна зробити пройшовши 4 етапи.

Перший. Подивитись на проблему з іншої точки зору. Намагатись зрозуміти й висловити потреби та турботи іншої сторони.

Другий. Визначити ключові питання й завдання (а не позиції).

Третій. З’ясувати які результати передбачає цілковито прийнятне рішення.

Четверте. Визначити можливі нові варіанти досягнення цих результатів.

Поради щодо застосування

  1. Обміркуйте найближчі переговори. Дайте собі обіцянку підтримувати баланс між сміливістю та розважливістю.
  2. Складіть список перепон що заважають вам застосовувати парадигму виграш/виграш. Визначте що можете зробити в своєму колі впливу щоб усунути хоч деякі з них.
  3. Оберіть окремі стосунки з кимось де ви б хотіли досягти домовленості «виграш/виграш». Спробуйте поставити себе на місце опонента й детально опишіть на папері яким, на вашу думку ця людина бачить рішення. Потім запишіть що хотіли б ви. Підійдіть до тієї людини і запропонуйте дійти згоди.
  4. Визначте 3 головні людини для вас. Подумайте яким є баланс на кожному з трьох рахунків у банку емоцій. Запишіть як ви могли б поповнити кожен рахунок.
  5. А яким сценарієм в житті користуєтесь ви? Виграш/виграш? Яке джерело ваших сценаріїв? Може варто спробувати їх змінити?
  6. Спробуте знайти людину що користується «виграш/виграш». Може варто повчитись в неї?

 

Звичка 5

Спочатку зрозумій сам, потім шукай розуміння

Принципи емпатичного спілкування

Зазвичай люди сприймають інформацію від інших через свій досвід, часто їм здається що вони розуміють співрозмовника тому що колись пережили щось подібне. Але в більшості це хибні висновки.

Емпатичне слухання полягає в тому щоб цілковито розуміти співрозмовника – як емоціями так і розумом.

Емпатичне слухання саме по собі – величезний внесок на рахунок в банк емоцій.

«Задоволені потреби не мотивують»

Розуміння інших – одна з основних психологічних потреб

Емпатичне слухання справа ризикована. Тому що Ви відкриваєтесь для впливу. Отже щоб його практикувати потрібно добре засвоїти звички 1,2,3 щоб мати сильне внутрішнє ядро й центр принципів з якого черпатимете свою силу і спокій.

Спочатку діагноз, потім рецепт.

Це чудово працює в продажах. Досвідчений продавець продає не товар чи послугу, а рішення певної проблеми чи задоволення потреби.

Також це стосується й інших сфер життя чи бізнесу. Спочатку розуміння, діагноз потім рецепт  чи пропозиція.

4 Автобіографічні реакції

Оцінюємо – або погоджуємось чи не погоджуємось

Зондуємо – ставимо питання виходячи з власної системи координат

Радимо – на основі власного досвіду

Тлумачимо – намагаємось зрозуміти людей, пояснити їх мотиви, вчинки порівнюючи з власними.

Елементарні навички емпатичного слухання (насправді не працюватимуть якщо у вас не буде справжнього бажання, сили особистості й характеру, позитивного балансу в банку емоцій).

Є чотири рівні навичок

  1. Повторення сказаного
  2. Перефразування змісту
  3. Відзеркалення почуттів
  4. Перефразування змісту і відзеркалення почуттів

Дуже часто для вирішення проблем людині не потрібні реальні поради, в процесі проговорення він і сам може підійти до правильного рішення, головне щоб він розумів що його чують і розуміють.

Розуміння і сприйняття

Коли починаєш вчитися розуміти людей, починаєш бачити наскільки вони різні і наскільки різними можуть бути парадигми через які ви дивитесь на світ. Тому й сприйняття однакової інформації може бути абсолютно різне. Тому й потрібно спочатку зрозуміти співрозмовника, сприйняти інформацію його очима (вухами).

Потім чекай розуміння

Якщо для розуміння інших потрібна розважливість то щоб вимагати розуміння в них потрібна сміливість. І «виграш/виграш» вимагає одного й другого.

Технологію ефективної презентації описали ще древні греки 3 словами:  Етос, Патос, Логос і саме в такому порядку.

Етос – ваша надійність, довіра до вас.

Патос – емпатія, почуття, налаштування на одну емоційну хвилю.

Логос – логіка, інтелектуальний бік презентації.

Тобто щоб Вас зрозуміли, потрібно зрозуміти спочатку співрозмовника, показати йому що ви розумієте його потреби (перепитати і отримати підтвердження, чи уточнення), отримати його довіру, налаштуватись на його емоційну хвилю і тільки тоді робити свою логічну презентацію, знову ж таки не забуваючи при цьому показувати як це задовольнятиме озвучені й погоджені раніше його потреби.   Така презентація може відрізнятись від того що ви підготуєте заздалегідь, тому що можете в процесі виявити додаткові потреби чи їх модифікації. Але вона викликатиме значно більшу довіру.

Сам на сам.

Щоб розуміти людей потрібно з ними говорити. Бувати сам на сам. Більшість неприємних ситуацій можна уникнути якщо робити профілактику. Особливо в сім’ї. Довірливі розмови сам на сам якщо ви дійсно щиро намагаєтесь зрозуміти співрозмовника вкрай необхідні. Але вони не повинні бути в жодному разі вашому співрозмовнику обтяжливими. Не «грузіть»…

Поради щодо застосування.

  1. Оберіть стосунки де є проблеми (перевищений кредит в банку емоцій). Спробуйте зрозуміти людину й опишіть ситуацію на папері з точки зору тієї людини. Коли спілкуватиметесь, слухайте і порівнюйте з написаним. Таким чином подивитесь як ви розуміли погляди людини.
  2. Розкажіть про емпатію близькій людині скажіть що хочете навчитись цього і попросіть її через тиждень описати свої враження. Чи впорались?
  3. Коли з’явиться можливість подивіться на спілкування інших людей з затуленими вухами. Звертайте увагу на емоції.
  4. Коли зловите себе на недоречній реакції (автобіографічній) – визнайте свою неправоту, перепросіть.
  5. Наступну свою презентацію побудуйте на емпатії. Тобто спочатку опишіть точку зору опонентів, потім презентуйте у їх системі координат.

 

Звичка 6

Створюй синергію.

Застосування усіх попередніх звичок готує нас до звички синергії.

Синергія це коли ціле більше за суму його частин. Сутність синергії – цінувати відмінності, поважати їх, будувати на сильних сторонах, компенсувати слабкі.

Синергійне спілкування, це коли ви відкриваєте свій розум, душу й емоції новим можливостям, альтернативам, новим варіантам. На перший погляд це йде в розріз із звичкою 2, але насправді це просто дає кращі шляхи досягання мети чи може підкоригувати мету лише в позитивному сенсі.

Синергія в навчальній аудиторії, та бізнесі.

Щоб її досягти потрібно щоб була певна довіра між усіма, щоб люди могли вільно висловлюватись, та відкриватись. Створити таку атмосферу – «вищий пілотаж» тренера (викладача). Ще й тому що вона межує з хаосом J. Але коли це вдається результати неймовірні.

З мого досвіду, часто вдається включити синергію коли методом мозкового штурму вирішується питання яке хвилює усіх присутніх.

Синергія та спілкування.

Синергія виникає лише тоді коли є високий рівень довіри і взаємоповаги у спілкуванні.

Пошук третьої альтернативи. Це коли замість відстоювання своїх позицій і переконання опонента в їх важливості, люди розуміючи один одного і приймаючи важливість чужих аргументів і позицій шукають «серединний шлях», при чому не просто компроміс, а синергійний компроміс з виграшем.  Приклад, коли чоловік хоче з синами на риболовлю, а дружина до хворої мами. Якщо кожен буде відстоювати свою ідею, вони просто посваряться, а якщо разом щиро шукатимуть вихід чуючи, розуміючи один одного і використовуючи синергію, можуть вигадати щось на кшталт риболовлі біля тещі з її млинцями. Коли вся сім’я буде задоволена і навіть отримає більше ніж планувалось раніше.   

Сутність синергії – цінувати відмінності.

Людина бачить світ не таким яким він є а таким яким вона є. Тому якщо усвідомив що інший бачить щось інакше просто скажи: «Ок, я розумію, що ви це бачите інакше, поясніть мені як це ви бачите щоб я теж побачив.»

Якщо двоє все бачать однаково синергії не буде, синергія може бути якщо вони мають різне бачення.

Аналіз силового поля.

Завжди коли ми хочемо зробити якісь зміни на краще в колективі, рушійним силам змін (логічним, економічним, розважливим) протистоять гальмівні сили (емоційні, нелогічні, несвідомі, соціальні/психологічні). Тому важливо для успіху підключати звички 4, 5, 6 так щоб спочатку вияснити потреби людей, зрозуміти їх, показати що їх розуміють, налаштувати емоційну відповідність та постаратись включити синергію для втілення системи виграш/виграш.

За такою технологією можна вирішувати і бізнесові і людські суперечки. Тому що часто люди просто не розуміють опонента, не довіряють йому.

Поради щодо застосування

  1. Подумайте про людину що бачить все інакше ніж ви. Як ці відмінності можуть послужити стартовим майданчиком для пошуку Третьої альтернативи?
  2. Складіть список людей що вас дратують. Чи мають вони відмінні погляди які могли б привести до синергії, якби ви були впевненими і цінували ці відмінності?
  3. Визначте в якій ситуації ви хочете бачити кращу командну синергійну роботу.
  4. Наступного разу коли виникне суперечка спробуйте зрозуміти що турбує опонента. Спробуйте творчий підхід для вирішення цих турбот і пошуку взаємної вигоди.

 

Звичка 7

Гостри пилку

  • Вам так важко пиляти, може зупинитесь та нагострите пилку.
  • Мені нема часу гострити, треба пиляти!

Отже звичка 7 це про те що потрібно періодично гострити пилку, вона «закільцьовує» решту 6 звичок, бо завдяки їй вони стають можливими.

Звичка 7 – це особисті ПМ (продуктивні можливості, засоби виробницта). Вона оновлює ваші чотири виміри: тілесний, духовний, розумовий, соціальний/емоційний.

Тілесний – ефективна турбота про ваше тіло. Зарядка щодня. Для укріплення м’язів тренування через день. Здорова їжа.

Духовний вимір – тут кожен вибирає своє. Церква, біблія, медитація на природі, концерт, музей, книги. Тут добре допомагає також і програмна заява. Час від часу ми дивимось на неї, звіряємо прожитий день (дні) чи «проживаємо» майбутні.

Розумовий вимір – початковий рівень дає офіційна освіта, а далі потрібно не забувати вчитись щоб не тільки отримувати нові скіли, а й щоб просто не розслаблявся мозок. Непоганий варіант – читати розумні книжки, або навіть просто класику. Писати – щоденник, листи, зараз вести влог… Планувати.

Соціальний/емоційний вимір – якщо перші три виміри пов’язанні з першими трьома звичками особистої перемоги, то четвертий з наступними трьома. Соціальний та емоційний виміри так тісно переплетені тому що наше емоційне життя здебільшого розвивається і проявляється в стосунках з іншими людьми. Для нього не потрібно виділяти окремо час просто потрібно відточувати звички 4,5,6.

Програмування інших.

Гете писав: «Сприймай людину такою якою вона є, - вона такою й лишатиметься. Сприймай людину такою, якою вона може й має бути, - вона стане такою…». Науковці психологи називають це ефектом Пігмаліона.

Баланс оновлення

Процес оновлення має проходити в усіх 4 вимірах збалансовано.

Це стосується і організацій. В організацій тілесний вимір – це фінанси. Розумовий вимір пов’язаний з визнанням, розвитком і талантами. Соціальний/емоційний з людськими стосунками, ставленням до людей. Духовний має стосунок до сенсу існування, місії, мети, організаційна цілісність.

Синергія в оновленні.

Працюючи над одним виміром допомагаєте й іншим. Все взаємопов’язано. Усі сім звичок взаємопов’язані.

Щоденна приватна перемога (щонайменше одна година на день для оновлення, тілесного, розумового й духовного вимірів) – ключ до розвитку 7 звичок, який є в вашому колі впливу. Це заняття з сектора 2. Це основа для публічної перемоги.

Висхідна спіраль особистого розвитку

Вчитися – Ставити цілі (брати на себе зобов’язання)  – діяти і так далі…. навчання-мета-дія. Оновлення неможливе без сумління і його розвитку. Люди без совісті її не розвивали, а навпаки пригнічували.

 Поради щодо застосування.

  1. Складіть список занять для фізичної форми.
  2. Запишіть хоча б одне заняття собі в план наступного тижня. По закінченні оцініть виконання.
  3. Зробіть такий самий список для інших двох вимірів. А для соціально/емоційного складіть список людей з ким хочете покращити стосунки. Щоь з цього обов’язково включіть в план на наступний тиждень
  4. Записуйте на кожен тиждень в план заняття для самовдосконалення в усіх вимірах. Оцінюйте виконання та результати.

 

 

Знову зсередини назовні

Комуністи говорили «Бытие определяет сознание…». Ми кажемо, що проактивна людина через свою самосвідомість може змінювати себе і світ навколо себе. Завжди між стимулом і реакцією є вільне місце. Тобто завдяки самосвідомості ти можеш вибрати потрібну реакцію.

Найкращим і найсолодшим плодом 7 звичок є досягнення єдності з собою, близькими, друзями, колегами.

Те що ми робимо постійно з часом здається легшим – не тому що змінюється природа завдання, а тому що наше вміння відточується.

Цікаві думки в післямові

Перші три звички можна сформулювати як : «Давати обіцянки і виконувати їх». Наступні три: «Залучай інших до розв’язання проблеми, і разом шукайте рішення».

Життя за сімома звичками – це постійна боротьба. Кожен час від часу спотикається. Ці звички легко зрозуміти, але дуже важко послідовно реалізовувати на практиці. Їх користь очевидна усім, але це не означає щоденне його втілення.